Чому молодіжна національна стратегія на часі

 

Стереотипи, політична культура, інституційна упередженість обмежують вплив молодих людей на їхню участь у політичному та суспільному житті.

Водночас в преамбулі «Європейської хартії щодо участі молоді» йдеться про те, що активна участь молодих людей в ухваленні рішень і діяльності на місцевому та регіональному рівнях має важливе значення.

Це якщо ми хочемо будувати більш демократичне, солідарне й успішне суспільство.

МОЛОДЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Молоді люди віком до 25 років складають більше ніж половину населення планети.

І хоча молодь часто активно долучається до життя своїх громад, у системах ухвалення рішень домінують люди старшого віку. Водночас молоді люди можуть бути наділені соціальними та політичними повноваженнями.

«Сьогодні організації «третього сектора» також покладають багато надій на молодих громадян й активно шукають нові можливості для їхньої активізації та залучення до розбудови громадянського суспільства. Цей потенційний ресурс є значним, адже зараз в Україні проживає понад 11,5 мільйонів молодих людей віком від 14 до 35 років —  це 27% населення держави», —  зазначала регіональна координаторка Мережі UPLAN Анна Колохіна, аналізуючи ставлення молоді до реформ в Україні у 2015-2019 роках.

Традиційно молодіжна політика в Україні — поза увагою законодавця. Час від часу про неї згадують перед виборами. Однак обіцянки її розвивати, забезпечувати та вдосконалювати швидко забуваються.

Статистичні дані аналітичного звіту, наданого Робочою групою ООН у справах молоді, свідчать, що близько третини молодих людей в Україні не цікавляться політикою, а третина виявляє лише низький рівень цікавості до політичних подій.

Результат такої неуваги політиків до молодіжних питань —  низька явка на виборах людей віком 18 – 30 років.

Наприклад, у виборах президента 2019 року брала участь рекордна кількість кандидатів, але на молодь це мало вплинуло: у першому турі на дільницях побували 40% молодих українців, а в другому — 43%.

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Серед основних документів забезпечення функціонування молодіжної політики —  низка застарілих законів, зокрема Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (1992 р.), Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1993 та 1998 роки відповідно).

Також на низьку активність молоді суттєво впливає відсутність якісної інфраструктури та кваліфікованих молодіжних працівників.

Навіть терміни «молодіжний центр» та «молодіжний працівник» досі не введені в українське законодавство, а зафіксовані лише на рівні Постанови Кабміну.

Саме тому питання розробки нового рамкового закону та стратегії у цій сфері давно на часі.

23 грудня 2020 року Уряд схвалив Концепцію Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021 – 2025 роки. Проєкт Програми передбачає такі пріоритетні завдання:

·         підвищення рівня компетентностей молоді, у тому числі громадянських;

·         підвищення рівня культури волонтерства серед молоді;

·         активізація залучення молоді до процесів ухвалення рішень;

·         зміцнення соціальної згуртованості молоді.

Пріоритетні завдання реалізовуватимуться шляхом:

·         сприяння створенню умов для розвитку спроможності інститутів громадянського суспільства;

·         забезпечення функціонування молодіжних центрів;

·         реалізації програм для підготовки фахівців, які працюють з молоддю, у тому числі програми «Молодіжний працівник»;

·         здійснення міжнародного молодіжного співробітництва та ін.

Кращі світові практики молодіжної політики та норми «Європейської хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівнях» враховані при розробці законопроєкту № 3718 «Про основні засади молодіжної політики», що перебуває на розгляді у парламенті.

Програма ґрунтується на аналізі стану й проблем розвитку української молоді, результатів виконання попередніх програм, а також враховує програмні вимоги та перспективи, визначені зокрема й Концепцією розвитку громадянської освіти в Україні.

Експерти Мережі UPLAN з Одещини звертали увагу на цю складову забезпечення молодіжної політики на Форумі, присвяченому питанням удосконалення громадянської освіти.

Зокрема йшлося про те, що:

·         формування громадянських навичок слід розпочинати з початкової школи;

·         слід активно сприяти волонтерській діяльності та роз’яснювати зміст і призначення волонтерської діяльності у молодіжному середовищі;

·         у цьому аспекті потребує вивчення досвід інших країн, — щодо залучення до цього громадського сектору, формування свободи думок і дискусій, опанування навичок медіації.

ПРИНЦИПИ ЯКІСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ YOUTH POLICY

Одним із пріоритетних напрямків співпраці між урядами держав-членів Ради Європи у молодіжній сфері є заохочення та підтримка розвитку молодіжної політики.

Відповідно до Ради Європи, будь-яка державна молодіжна політика має сприяти наступним принципам:

·         Цілеспрямовано інвестувати в молодих людей послідовним і взаємодоповнюючим чином, за можливості у спосіб, орієнтований на розвиток їх можливостей, а не на проблеми, шляхом розробки, з-поміж іншого, стандартів та інструментів молодіжної політики.

·         Залучати молодих людей до стратегічного формулювання молодіжної політики та висвітлювати їхні погляди щодо операційної ефективності імплементації політики.

·         Створити такі умови для навчання, можливості та набуття досвіду, які б гарантували розвиток молодими людьми своїх знань, навичок та компетенцій, щоб дати їм можливість грати повноцінну роль як на ринку праці, так і в громадянському суспільстві.

·         Створити системи для надійного збору даних, щоб продемонструвати ефективність молодіжної політики та виявити ступінь існування «розривів у політиці» стосовно ефективного надання послуг молодим людям з певних соціальних груп, в певних галузях або за певних умов.

·         Демонструвати готовність скоротити такі «розриви політики» там, де вони явно існують.

РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ: ЩО З РОЗВИТКОМ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В ОДЕСІ ТА ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

13 лютого 2021 року за сприяння партнера Мережі UPLAN — Одеської обласної бібліотеки імені М.С. Грушевського в Одесі відбувся молодіжний форум «Залучення молоді до процесів прийняття рішень. Діалог молоді з владою».

Організатором заходу виступила ГО «Молодіжна платформа розвитку демократії», створена представниками одеської молоді в межах проєкту «Зміцнення молодого громадянського суспільства та культури пам’яті» у співпраці з DBJR, BDKJ, ТУСК «Обнова» та за фінансової підтримки МЗС Німеччини.

До діалогу неочікувано долучилося багато депутатів місцевої та обласної рад, а також виконавчих органів влади —  профільних департаментів Одеської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації.

Міська рада почала опікуватися проблемами та потребами молодих одеситів, створивши міську цільову програму «Молодь Одеси» на 2020 – 2022 роки.

При одеському міському голові діє КУ «Одеський муніципальний молодіжний центр», який поступово запроваджує механізми участі молоді в управлінських процесах. Молодіжна рада при Одеському міському голові ініціює соціальні практики та розвиток молодіжного руху в Одесі.

«Після 2014 року молодь потрохи почала розуміти, що має можливість впливати на процеси в країні… Ми віддаляємось від поганого минулого та йдемо до хорошого майбутнього. Ми ВЖЕ змінюємо країну. І не кажіть, що це утопія, бо я доведу, що це не так», — підкреслив представник молодіжної організації партії ЄС Кирило Димов.

«Пропрацювавши майже 2 роки в стінах «влади», я побачив, що частою проблемою є недостатня комунікація представників влади та людей. Тому поштовх до динамічного розвитку молодіжної політики вкрай необхідний», —  зазначив представник «Молодіжної платформи розвитку демократії» Вадим Кіров.

Про те, що державні структури зрештою звернули увагу на необхідність розвитку молодіжної політики, свідчить розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 січня 2021 року про затвердження Положення про молодіжну раду при Одеській обласній державній адміністрації.

Таким чином створюється Молодіжна рада з метою широкого залучення молоді Одещини до розв’язання питань соціально-економічного, політичного та культурного життя регіону, консолідації молодіжного руху на території Одеської області. Наразі розпочато процес відбору кандидатів до ради.

19 лютого на черговій сесії Одеська обласна рада затвердила дві цільові програми: «Молодь Одещини» та програму національно-патріотичного виховання дітей і молоді.

Побудова успішної, ефективної демократії починається з молодіжної політики. Тому гарними можна вважати зрушення в цій сфері, що нарешті відбуваються в нашому регіоні.

Таким чином, можемо констатувати, що для розробки та ухвалення Національної молодіжної стратегії є всі підстави: охоча молодь, громадські молодіжні організації, поступова реалізація молодіжної політики на регіональному рівні й запропонований законопроєкт на державному.

Ольга Нагорнюк,
заввідділу КУ «Одеська обласна наукова бібліотека
імені М.С. Грушевського,
комунікаційна менеджерка
Мережі UPLAN в Одесі

 

Детальніше ТУТ

«Мова кожного народу неповторна і – своя»: до Міжнародного дня рідної мови

 

«Мова кожного народу неповторна і – своя» ( О. Забужко)

 

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли мову перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мови, що зникають… Скільки їх було за весь час існування людства? Для нас це таємниця, а так як 21 лютого – День рідної мови, ми пропонуємо публікації про мови, щоб звернути увагу на цю проблематику.

День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Варто нагадати, що згідно з статтею 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Конституція України : станом на 1 березня 2019 року  [Текст]  - Харків: Право, 2019. – 76 с.

1293-04  67.52  Р21

Рамкова конвенція про захист національних меншин [Текст] – Київ: Фенікс, 2004. – 16 с.

1369-04  67.52  Є24

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин [Текст] - Київ: Фенікс, 2004. – 24 с.

Ачкіназі І. Кримчацька мова. Історіографія та джерела. До постановки проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/2liUhGg

Кримчацька мова - мова кримчаків - належить до тюркських мов. Кількість її носіїв не перевищує 100 осіб. Мова, як і сам кримчацький народ, знаходиться на межі повного зникнення. У статті  викладені  міркування автора  щодо кримчацької мови, її  історії  і розвитку із посиланнями на відому наукову літературу.

3610-07  67.51  Б79

Больман, Івон. Мовні війни в Європі. Європейська хартія регіональних або меншинних мов [Текст] / Івон Больман; пер. з франц. – Київ: К.І.С., 2007. – 280 с.

Спираючись на широку документацію, автор описує походження Хартії регіональних або меншинних мов. Попри заявлені благородні цілі (охорона і розвиток історичних регіональних або меншинних мов), ставлення до неї в багатьох країнах неоднозначне.

Василенко В. Юридична регламентація статусу офіційної (державної) мови в практиці європейських держав [Текст] / В. Василенко // Право України. – 2016. – №3. – С. 74-83.

Автор статті аналізує регламентацію мовних питань міжнародним правом та законодавством європейських держав. Міжнародне право встановлює загальні стандарти захисту мовних прав осіб, що належать до національних меншин, та захисту мов, які опинилися під загрозою зникнення. Конституції європейських  держав питання визначення статусу мов та порядок їх використання відносять до компетенції вищих законодавчих органів держави.

Вимираючі мови: вчені б’ють на сполох [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://kievpereklad.com.ua/ua/vimirayuchi-movi/

Вчені схвильовані, адже кожні 14 днів вимирає одна з численних мов світу. Очікується, що до кінця цього століття близько половини з 6000 мов світу матимуть статус вимерлих. Вимираючі мови – це мови, які знаходяться на межі остаточного зникнення. Та, незважаючи на те, що за останні десятиліття вимерли сотні мов світу, виконується робота по збереженню тих мов, які перебувають на межі зникнення. З цією метою вчені використовують низку методів. Вони намагаються дослідити зникаючі мови якомога глибше, створюють аудіо-, відеозаписи, письмові пам’ятки. Таким чином, навіть у випадку вимирання мови, знання про неї будуть матеріалізовані.

Дрига, І. М. Україна стала на захист кримськотатарської та інших мов, яким загрожує зникнення. Перша міжнародна конференція «Мови під загрозою: кримськотатарська та інші тюркські мови України» (Київ, 26–27 вересня 2014 р.) / І. М. Дрига, О. А. Сирінська [Електронний ресурс] // Східний світ. – 2015. – № 1. – С. 159-162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/SkhS_2015_1_20.

Конденко М. В. Про заходи зі збереження і підтримки ромської мови [Текст] / М. В. Конденко // Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин: сьогодення і перспективи : матеріали круглого столу, м. Київ, 16 лист. 2010 р. / упоряд. В. Г. Алексєєв. – Х. : Факт, 2010. – С. 120-121

Надолішній П. Проблеми мови в сучасній Україні: історичний, соціофілософський і політико-управлінський аспекти [Електронний ресурс] / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління. - 2018. - Вип. 2. - С. 11-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2018_2_4.

У статті комплексно, з позицій історичної, соціофілософської, геополітичної і політико-управлінської обумовленості, досліджено проблеми мови й державної мовної політики в сучасній Україні у контексті Висновку Венеційської комісії, ухваленого 8 грудня 2017 р. за результатами розгляду положень, що стосуються мови освіти у Законі України «Про освіту».

Державна мовна політика розглядається як складова етнонаціональної політики держави. Розкрито загрози, які несе некомпетентне втручання органів державної влади в складні процеси етнонаціональної самоідентифікації. Акцентовано увагу на нових позитивних тенденціях у цивілізаційному поступі і їх ролі як передумови раціонального вирішення питань забезпечення міжнаціонального миру і самоутвердження української політичної нації в її етнокультурній багатоманітності. В органічному взаємозв’язку розглянуто вивчення державної мови і мов національних меншин та їх використання.

Нувер Рейчел.  Чому треба  врятувати мови, які вимирають [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/pliIs26

Сьогодні близько половини населення Землі розмовляє однією з десяти найпоширеніших мов. То чи можливо зберегти мовне різноманіття, - запитує автор, - чи людство остаточно стало на шлях, що веде до одномовності? Але хіба це така вже трагедія – зникнення маловідомої мови, якою розмовляли кілька людей десь у віддаленому куточку планети? Дехто вважає, що втрата мов, як і втрата біологічних видів, – невід’ємний факт життя, адже наша планета не стоїть на місці. Але багато хто має протилежну думку. «Ми витрачаємо шалені гроші на збереження видів і біологічного різноманіття. То хіба ж можна дозволити собі так байдуже ставитись до того, що вирізняє нас як людей – не захищати й не зберігати мови?» – каже Марк Турін, антрополог і лінгвіст з Єльського університету.

Фединець Ч. Питання угорської меншини Закарпаття на сучасному етапі угорсько-українських дипломатичних відносин [Електронний ресурс] / Ч. Фединець // Стратегічні пріоритети. – 2018. - № 1. – С. 106-110. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spa_2018_1_17

Проаналізовано теоретичні аспекти взаємовідносин національної меншини та представників етнічної більшості в демократичній державі. Права меншини після 1991 р. є більшою мірою питанням урегулювання  на міжнародному рівні, ніж на внутрішньополітичному. Автор стверджує: спостерігаються дві тенденції, які визначають розвиток стосунків меншин та держави: з одного боку, права нацменшини є об'єктом моніторингу з боку спеціальних європейських структур; з іншого - ЄС створює нові інститути для політичної участі нацменшин.

В України регулювання взаємин за лінією «етнічна більшість - етнічна меншість» в основному базується на принципах західних демократій.

Дмитро Терлецький. Верховенство Конституції України

 

 

Науковці, аналізуючи проблеми сучасного конституційного розвитку України, оцінюють значення Конституції України 1996 р., дають характеристику її «сильним» та «слабким» сторонам, згадують правників, які були її творцями та натхненниками.

Про поділ та обмеження державної влади; дотримання верховенства права; утвердження та захист основоположних прав людини в Конституції та про інші надважливі фактори йде мова в статті завідувача кафедри конституційного права НУ «Одеська юридична академія», к.ю.н, експерта Мережі UPLAN Дмитра Терлецького.

«Являючи загально визнану модель легалізації публічної влади, конституції можуть справляти цілком різний нормативний вплив на соціальну дійсність», – зазначає автор та наводить з вітчизняного конституційного процесу.

Всі матеріали збірки «Конституція і конституційні зміни в Україні: збірник, присвячений пам’яті Віктора Мусіяки» ЧИТАТИ

Класичний суд присяжних: коли очікувати в Україні?

 

Для запровадження в Україні ефективного суду присяжних необхідно внести низку законодавчих змін. Зокрема, мають спростити процес формування списку присяжних та удосконалити порядок залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя.

СУД ПРИСЯЖНИХ У ВІТЧИЗНЯНОМУ ПРАВОСУДДІ

Про те, що створення реального суду присяжних в Україні матиме епохальне значення й стане важливою гарантією права на справедливий суд для кожної людини в Україні, фахівці говорять майже десятиліття. Ще відтоді, коли у 2012 році суд народних засідателів було перейменовано на суд присяжних для формального виконання норми Конституції.

Чинний сьогодні порядок затвердження списків присяжних є довготривалим та малоефективним. Суди не завжди вчасно отримують сформований склад присяжних, що впливає на строки розгляду справ. У 2021-2022 роках передбачається запустити класичну модель суду присяжних в Україні.

У 2020 році розроблялися законопроєкти, ухвалення яких в майбутньому має забезпечити запровадження у країні класичного інституту присяжних.

«Положення Конституції в частині суду присяжних необхідно повністю реалізувати. Необхідно чітко розділити встановлення судом присяжних питання винуватості-невинуватості та прийняття юридичних рішень професійним суддею», – пояснює необхідність запровадження суду присяжних заступник Міністра юстиції Олександр Банчук.

Голова комітету ВРУ з питань правової політики Андрій Костін зазначає, що завдання парламенту – гарантувати громадянам передбачене Конституцією право брати безпосередню участь у здійсненні правосуддя через запровадження справжнього суду присяжних, у якому функції професійного судді та функції представників народу є розділеними й кожна з цих частин чітко виконує свою роль.

Експерт Центру політико-правових реформ Володимир Петраковський вважає, що суд присяжних є важливою зміною, яка стосуватиметься всіх агентів і органів правосуддя.

НОВІ ЗАКОНОПРОЄКТИ: ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ?

Восени 2020 року Міністерство юстиції передало до Кабінету Міністрів України три законопроєкти, що передбачають запровадження суду присяжних.

Кабінет Міністрів України підтримав усі три документи. Урядовими законопроєктами «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення участі громадян України у здійсненні правосуддя» від 05.10.2020 № 4190  та «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо удосконалення порядку залучення громадян України до участі у здійсненні правосуддя та формування списку присяжних» від 05.10.2020 № 4191 передбачено наступні новації:

• зменшення мінімального віку присяжного з 30 до 25 років;
• місцеві ради виключаються з процесу формування списків присяжних (цей обов’язок покладається на Державну судову адміністрацію України та її територіальні управління з використанням інформації, що міститься в Державному реєстрі виборців);
• Державна судова адміністрація України має право отримувати з Державного реєстру виборців інформацію про виборців, зокрема, ту, що містить персональні дані;
• розгляд кримінальних проваджень, в яких за вчинення злочину передбачено позбавлення волі понад 10 років або довічне позбавлення волі, буде здійснюватися судом присяжних у складі одного судді й 7 присяжних, а за клопотанням обвинуваченого − колегіально судом у складі трьох суддів;
• поступове запровадження суду присяжних, яке розпочинатиметься у справах про злочини, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі;
• вдосконалюється порядок провадження в суді присяжних, зокрема, шляхом анкетування осіб, внесених до списку присяжних, для визначення їх об’єктивності та неупередженості при розгляді кримінального провадження;
• вводиться адміністративна відповідальність особи, внесеної до списку присяжних, за неявку без поважних причин за викликом суду, а також кримінальна відповідальність присяжного за надання завідомо недостовірних відомостей на питання головуючого та сторін кримінального провадження.

ЕКСПЕРТИ ПРО ЗМІНИ

На суд присяжних передбачається покласти розв’язання питань про винуватість чи невинуватість обвинуваченого. Рішення про його винуватість вважається прийнятим, якщо за нього проголосували п’ять із семи присяжних. За подібні зміни в законодавстві виступали багато експертів.

Міністр юстиції Денис Малюська наголошує: «Коли вердикт у справі ухвалено колегією громадян, які є жителями тієї громади, де відбувається розгляд справи, то це призводить до легітимізації цього рішення громадою, тобто сприйняття його як справедливого більшістю громадян. Таким чином можна уникнути негативної реакції, яку часто викликають судові рішення, ухвалені в резонансних кримінальних справах, та значно підвищити довіру громадськості до судової влади».

У законопроєкті запропоновано вилучити положення, що на включення до списку присяжних потрібна згода особи. «Якщо люди хочуть мати суд присяжних, то цьому праву кореспондується й обов’язок. Якщо людина є в списку виборців, то у будь-який момент може бути викликана до суду як присяжний», – зазначає Роман Куйбіда, коментуючи норму про порядок обрання присяжних.

Залученню присяжних буде сприяти норма про виключення з переліку осіб, які зобов’язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Про те, що така позиція законодавця (коли присяжні за аналогією з держслужбовцями мали декларувати свої доходи), демотивувала декого йти на відповідну посаду, зазначав Голова Асоціації присяжних України, експерт Мережі UPLAN Сергій Саханенко на експертній нараді, що відбулася 14 лютого 2020 року в Одеському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України.

Зрештою Кабмін погодився, що ідея декларування доходів присяжних себе не виправдала, та визнав такі зміни доцільними, оскільки під час парламентських слухань та аналізу судової практики виявилося, що штраф за неподання декларації присяжним значно перевищує плату, яку він отримує за виконання своїх обов’язків. Такі зміни пропонується внести до Закону України «Про запобігання корупції».

«Одеська область відзначена тим, що тут повністю сформовані списки присяжних, на відміну від багатьох областей України», − зазначає Сергій Саханенко.

Водночас проєктом Закону від 05.10.2020 № 4191 пропонується доповнити статтю 66 Закону положеннями про те, що особа, яка за станом здоров’я не може виконувати обов’язки присяжного, що підтверджується медичним висновком, та особа, яка впродовж останнього року вже залучалася до виконання обов’язків присяжного, звільняються від виконання таких обов’язків.

На захист присяжного спрямовані й норми статті 160 законопроєкту, якими передбачено, що державне забезпечення особистої безпеки присяжних буде здійснювати Службою судової охорони.

Чи вплинуть запропоновані законодавцем зміни на весь корпус присяжних, як ці зміни сприятимуть комплексному удосконаленню порядку залучення громадян до участі у здійсненні правосуддя і розгляду кримінальних проваджень колегіально судом та судом присяжних, та зрештою – чи запрацює повноцінний суд присяжних відповідно до світових стандартів, покаже найближчий час.

Ольга Нагорнюк, заввідділу КУ «Одеська обласна наукова бібліотекаімені М.С. Грушевського, комунікаційна менеджерка Громадської мережі публічного правата адміністрації UPLAN в Одесі

«ЗАПИТАЙ В ЕКСПЕРТА»: юридичні консультації на шпальтах газети «Урядовий кур'єр»

 Шановні відвідувачі нашого блогу! 

Пропонуємо вам звертатися до матеріалів газети «Урядовий кур'єр» - щоденного видання центральних органів виконавчої влади України. «Урядовий кур'єр» оперативно інформує про найголовніші події у політичному, економічному, громадському, культурному житті країни та світу. Окрім того, «Урядовий кур'єр» залишається чи не єдиною в Україні газетою, яка регулярно надає своїм читачам юридичні консультації, підготовлені фахівцями міністерств і відомств.

Пропонуємо деякі матеріали  рубрики  газети «Запитай в експерта»:

• Гузь В. Про подвійне громадянство в Україні та формування е-паспорта в «Дія»/ В. Гузь  // Уряд. кур`єр. – 2020. – 30 грудня. – С. 6. -  (Запитай в експерта)

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/pro-podvijne-gromadyanstvo-v-ukrayini-ta-formuvann/

• Костюченко Ю. Зміни до актового запису цивільного стану: як правильно внести / Ю. Костюченко  // Уряд. кур`єр. – 2021. – 5 січня. – С. 5. -  (Запитай в експерта)

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/zmini-do-aktovogo-zapisu-civilnogo-stanu-yak-pravi/

• Костюченко Ю. Чи можна змінити національність та анулювати шлюб з іноземцем /Ю. Костюченко // Уряд. кур`єр. – 2020. – 18 грудня. – С. 6. -  (Запитай в експерта)

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/chi-mozhna-zminiti-nacionalnist-ta-anulyuvati-shly/

• Простибоженко О. Як стягувати аліменти, коли їх платник чи одержувач проживає за кордоном / О. Простибоженко // Уряд. кур`єр. – 2020. – 11 грудня. – С. 7. -  (Запитай в експерта)

https://ukurier.gov.ua/uk/articles/yak-styaguvati-alimenti-koli-yih-platnik-chi-oderz/

Редакція газети пропонує надсилати запитання на електронну адресу expert@ukcc.com.ua

Інтеграція заради миру: інформаційний список

 

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 року № 35-р «Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції вдосконалення інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2017-2020 роки»

Інформаційний список (жовтень - грудень 2020)

Войтенко Ю. М. Особливості євроатлантичного курсу України (2014–2018 рр.) / Ю. М. Войтенко // Гілея: науковий вісник. - 2019. - Вип. 144(3). - С. 34-38. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/gileya_2019_144(3)__9

Гула Р. Концептуальні засади воєнної політики у кіберпросторі провідних держав світу та воєнно-політичних інституцій [Текст] / Р. Гула, І. Передерій, О. Вітринська // Вісн. Книж.  палати. - 2020. - № 4. - С. 22-26. - Бібліогр. : с. 25-26.

Дерікот О. Ю. Співробітництво Збройних Сил України з НАТО: досвід минулого та перспектива на майбутнє / О. Ю. Дерікот, В. С. Клименко, І. П. Козинець // Воєнно-історичний вісник. - 2019. - № 2. - С. 127-143. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/viv_2019_2_11

Пирожков С. І. Євроатлантичний вектор України: реальні перспективи і небезпеки / С. І. Пирожков, Н. В. Хамітов // Вісн. Нац. Акад. наук України. - 2019. - № 6. - С. 71-82. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vnanu_2019_6_13

Сидоренко С. Крок до НАТО без України: Грузія може отримати План дій щодо членства в Альянсі [Текст] / С. Сидоренко, Ю. Панченко // Юрид. вісн. України. - 2020. - № 49(11-17 грудня). - С. 9.

Таран А. В. «Україна сподівається отримати план дій щодо членства в НАТО 2021 року» (інтерв`ю  міністра оборони України А. В. Тарана) / А. В. Таран // Уряд. кур`єр. –2020. – 5 грудня. – С. 4.

Історія створення та зміст основних статей Загальної Декларації прав людини: до Дня прав людини

 

 

10 грудня 1948 року Організація Об’єднаних Націй прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини, що проголошує цивільні та політичні права і свободи особистості – рівність всіх перед законом, право кожного на свободу і особисту недоторканність, свободу совісті та інші.

І хоча положення Декларації мають рекомендаційний характер, наразі її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів стосовно прав людини, укладених з 1948 року. Так, у 1966 році Генеральна Асамблея ООН ухвалила «Міжнародний пакт про громадянські й політичні права» та «Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права», які разом із Загальною декларацією прав людини склали Міжнародний білль про права людини. Україна також ратифікувала ці пакти.

У 1950 році Генеральна Асамблея ООН проголосила 10 грудня Днем прав людини з метою залучення уваги людей в усьому світі до Загальної декларації прав людини як до загального ідеалу для всіх людей і народів. Нині чимало країн включають основні положення Декларації в своє базове законодавство і конституції.

10 грудня в Україні також відзначається Всеукраїнський день безоплатної правової допомоги, приурочений до Дня прав людини.

З цієї нагоди у відділі  юридичної літератури відбулася тематична зустріч «Загальна декларація прав людини – універсальний канон людських прав».

Головний спеціаліст Другого бюро Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Володимир Наумчак ознайомив слухачів з історією створення та змістом основних статей Загальної Декларації прав людини.

Володимир Наумчак, головний спеціаліст Другого бюро Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги 

Також було цікаво і корисно довідатись про основні напрями  роботи  центру,дізнатися про  можливість отримати юридичні консультації (первинна допомога) та захист (вторинна допомога) в центрах та бюро правової допомоги, які розташовані на всій території України.  На закінчення зустрічі доповідач  відповів на запитання присутніх.

До уваги користувачів бібліотеки в рамках заходу була представлена документально-книжкова виставка «Верховенство права як омріяний результат здійснення прав людини».