Кожну першу п’ятницю місяця з 10.00 до 13.00 у відділі юридичної літератури провідні спеціалісти Головного управління юстиції в Одеській області надають безоплатну первинну правову допомогу малозабезпеченим громадянам

четвер, 25 лютого 2021 р.

«Імена, звершення, досягнення»: до ювілеїв видатних українських правознавців

 

25 лютого 2021 року у відділі юридичної літератури відбулася презентація книжкової виставки-досьє «Імена, звершення, досягнення», приуроченої до ювілеїв видатних українських правознавців минулого.

На виставці експонується література, яка висвітлює життєвий шлях і наукову спадщину вчених М.П. Василенко (155 років від дня народження), Є.В. Васьківського (155 років від дня народження), П.Є. Казанського (155 років від дня народження), В.М. Палаузова (170 років від дня народження), М.М. Цитовича (160 років від дня народження).

Варто зазначити, що в різні часи Є.В. Васьківський, П.Є. Казанський, В.М. Палаузов, викладали у  Новоросійському (нині – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова) університеті.




Виставка експонуватиметься до 25 березня 2021 року.

 

середа, 24 лютого 2021 р.

Нові районні ради: торуємо шлях в невідоме

 

ОДЕСЬКА РАЙОННА РАДА — НОВИЙ СУБ‘ЄКТ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ



Одеський район Одеської області України утворено 17 липня 2020 року в результаті проведення у країні адміністративно-територіальної реформи. Районний центр — місто Одеса, який є також адміністративним центром Одеської області. Одеський район відіграє ключову роль в соціально-економічному розвитку всього регіону.

Населення району складає 1 млн 380 тис. осіб. До його складу увійшли такі в минулому міста обласного значення — Одеса, Біляївка, Теплодар, Чорноморськ, Южне та території ліквідованих районів: Біляївського, Овідіопольського (крім Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади Овідіопольського району, включеної в Білгород-Дністровський район), Лиманського (крім Курісовської сільської територіальної громади Лиманського району, включеної в Березівський район).

До складу району входять 22 територіальні громади, в тому числі 5 міських, 6 селищних та 11 сільських.

Перші вибори в Одеську районну раду відбулися 25 жовтня 2020 року. До складу ради обрано 64 депутата, у тому числі: «Опозиційна платформа за життя» — 18 депутатів; «Довіряй ділам» — 13; «Слуга народу» — 12; «Європейська Солідарність» — 9; «Партія Шарія» — 6; Партія «За майбутнє» — 6. Жодна партія не отримала абсолютну більшість депутатських мандатів.

 ВАЖКИЙ ПОЧАТОК

Як показує практика перших депутатських зібрань, політичний баланс в Одеській районній раді тримається на доволі крихкій основі кадрових та політичних компромісів. Хоча спочатку емоційний градус політичних баталій досягав рівня Верховної Ради України.

Як і в новообраній обласній раді, в районній раді точилися нескінченні дискусії за відсутності конструктивної роботи депутатського корпусу. Ці дискусії супроводжувалися блокуванням трибун, демонстративним виходом із сесійної зали цілих фракцій, небажанням погоджуватися із кадровими рішеннями.

Але час і життя показали, що треба всім ставати до спільної роботи, незважаючи на різні політичні погляди й партійні позиції.

Соціальні та економічні проблеми, виклики та загрози періоду боротьби з пандемією змусили депутатський корпус шукати спільну мову.

Одеська районна рада у грудні 2020 року зробила перші кроки з налагодження діяльності: ухвалено регламент роботи, сформовано апарат, ухвалено рішення про районний бюджет, розподілені субвенції. У складі Одеської райради VІІІ скликання утворено 13 постійних комісій.

 ПЛАНИ ТА НАДІЇ

Формування постійних комісій та апарату райради свідчить про її організаційну готовність представляти спільні інтереси сільських, селищних та міських територіальних громад, які входять до складу Одеської районної ради.

Одеська обласна державна адміністрація розраховує на результативну співпрацю з радами усіх рівнів, насамперед — з Одеською обласною та Одеською районною радами.

На порядку денному райради — послідовний розвиток демократичних процесів в регіоні, удосконалення механізмів державного управління на основі співпраці зі стейкхолдерами та впровадження кращих європейських практик.

Допомогти в цьому має децентралізація з розширенням можливостей регіональної влади та територіальних громад, діджиталізація та дебюрократизація соціально-економічних процесів.

Усе це має сприяти залученню інвестицій в Одеську область та поліпшенню якості життя мешканців.

 ПРОБЛЕМИ У ДІЯЛЬНОСТІ РАЙРАД

Сьогодні всі 119 обраних районних рад (з 136 утворених постановою ВРУ від 17.07.2020 № 807-ІХ) стикнулися з низкою системних проблем.

Організаційні проблеми. Якою має бути структура апарату районної ради, що залежить від функцій та, головне, фінансових можливостей ради.

Зараз триває болючий процес ліквідації райрад, які діяли до реорганізації. Куди мають піти більшість працівників, які вивільняються з ліквідованих райрад? Знову ж, питання щодо розміщення нових райрад, адже не усім пощастило зайняти приміщення попередників.

Проблеми власності. Яка власність сьогодні належить новим райрадам? Адже частина власності ліквідованих районних рад перейшла до територіальних громад, а частина поки що «повисла в повітрі».

Громади зараз часто відмовляються від утримання деяких об’єктів соціокультурного призначення, які раніше обслуговували весь район: музичних шкіл, центрів технічної творчості тощо. А в нових районних рад, аби узяти ці об’єкти на баланс та утримувати, знову ж грошей немає.

Проблеми повноважень. Досі не сформовані районні державні адміністрації у нових районах.

А це означає, що районні ради фактично позбавлені виконавчих органів, функції яких виконують РДА. Тобто, немає кому ані розробляти бюджетні та цільові програми й стратегії, ані виконувати їх у межах району.

Взаємовідносини райрад з органами місцевого самоврядування територіальних громад, розташованих на їх територіях, поки не визначені.

Який характер взаємовідносин має бути у райради з територіальною громадою, наприклад, міста Одеси, яка налічує один мільйон мешканців, і громадою селища Чорноморське з 10 тисячами? Адже, райрада є органом сумісної компетенції усіх територіальних громад, розташованих на її території.

Територіальні громади, мабуть, і хотіли би передати частину власних повноважень райрадам, адже частину функцій життєзабезпечення цих громад має виконувати хтось за їх межами. Наприклад, збір та утилізація твердих побутових відходів, боротьба з амброзією, пожежні функції тощо.

Але ж райради поки що не можуть узяти ці повноваження. Їм залишається лише можливість на основі договорів з громадами за їхні кошти брати на себе виконання таких міжгромадівських функцій.

Проблема ресурсів. На сьогоднішній день питання власних бюджетів райрад не вирішені.

Наприклад, бюджету Одеської райради на 2021 рік, затвердженого в сумі 58,4 тис. грн, може вистачити лише на два місяці заробітної плати голови та секретаря. Тож на рівні Бюджетного кодексу треба вирішувати питання власних районних бюджетів.

Хто ж може на цьому етапі реформи місцевого самоврядування і адміністративно-територіального устрою допомогти райрадам у становленні?

Обласні ради — навряд чи. Бо, вочевидь, наділення райрад компетенцією може відбутися саме за рахунок повноважень облрад.

Обласні державні адміністрації теж не дуже зацікавлені у посиленні райрад. Навіщо їм зайві посередники у відносинах із територіальними громадами? Отже, рятування тих, хто тоне, стає їхньою власною справою.

Мабуть, тут доцільно згадати про Асоціацію обласних та районних рад, яка за законом має голос на рівні центральних органів виконавчої влади та може брати участь у законотворчому процесі.

Зараз важливо спільними зусиллями розбиратись у непростих і нестандартних ситуаціях. Тож доцільно поєднати зусилля активних представників райрад з експертами, зокрема з експертами неурядових громадських організацій.

Важливо також організувати навчання апарату та депутатів районних рад. Цю функцію могли б узяти на себе у своїх регіонах регіональні інститути системи НАДУ та, знову ж, — недержавні аналітичні центри.

До речі, далеко не всі депутати райрад усвідомлюють власний статус. Адже вони, на відміну від депутатів сільських, селищних та міських рад, представляють інтереси лише тієї або тих територіальних громад, які їх висунули на виборах. Тому при ухваленні будь-яких рішень вони мають узгоджувати їх з відповідними громадами.

Важливим завданням є також розробка регламентів діяльності районних рад.

Зокрема, потребують регламентації їх комунікації з територіальними громадами, інтереси яких вони представляють, та іншими суб’єктами публічної влади, бізнесу, громадських утворень, які діють на території відповідних районів.

Світлана Липовська,
доцентка кафедри публічного управління та регіоналістики ОРІДУ НАДУ при Президентові України,
Депутатка Одеської районної ради

Андрій Крупник,
регіональний координатор,
експерт Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN


Детальніше ТУТ

Чому молодіжна національна стратегія на часі

 

Стереотипи, політична культура, інституційна упередженість обмежують вплив молодих людей на їхню участь у політичному та суспільному житті.

Водночас в преамбулі «Європейської хартії щодо участі молоді» йдеться про те, що активна участь молодих людей в ухваленні рішень і діяльності на місцевому та регіональному рівнях має важливе значення.

Це якщо ми хочемо будувати більш демократичне, солідарне й успішне суспільство.



МОЛОДЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО: СУЧАСНІ ВИКЛИКИ

Молоді люди віком до 25 років складають більше ніж половину населення планети.

І хоча молодь часто активно долучається до життя своїх громад, у системах ухвалення рішень домінують люди старшого віку. Водночас молоді люди можуть бути наділені соціальними та політичними повноваженнями.

«Сьогодні організації «третього сектора» також покладають багато надій на молодих громадян й активно шукають нові можливості для їхньої активізації та залучення до розбудови громадянського суспільства. Цей потенційний ресурс є значним, адже зараз в Україні проживає понад 11,5 мільйонів молодих людей віком від 14 до 35 років —  це 27% населення держави», —  зазначала регіональна координаторка Мережі UPLAN Анна Колохіна, аналізуючи ставлення молоді до реформ в Україні у 2015-2019 роках.

Традиційно молодіжна політика в Україні — поза увагою законодавця. Час від часу про неї згадують перед виборами. Однак обіцянки її розвивати, забезпечувати та вдосконалювати швидко забуваються.

Статистичні дані аналітичного звіту, наданого Робочою групою ООН у справах молоді, свідчать, що близько третини молодих людей в Україні не цікавляться політикою, а третина виявляє лише низький рівень цікавості до політичних подій.

Результат такої неуваги політиків до молодіжних питань —  низька явка на виборах людей віком 18 – 30 років.

Наприклад, у виборах президента 2019 року брала участь рекордна кількість кандидатів, але на молодь це мало вплинуло: у першому турі на дільницях побували 40% молодих українців, а в другому — 43%.

НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

Серед основних документів забезпечення функціонування молодіжної політики —  низка застарілих законів, зокрема Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» (1992 р.), Закони України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та «Про молодіжні та дитячі громадські організації» (1993 та 1998 роки відповідно).

Також на низьку активність молоді суттєво впливає відсутність якісної інфраструктури та кваліфікованих молодіжних працівників.

Навіть терміни «молодіжний центр» та «молодіжний працівник» досі не введені в українське законодавство, а зафіксовані лише на рівні Постанови Кабміну.

Саме тому питання розробки нового рамкового закону та стратегії у цій сфері давно на часі.

23 грудня 2020 року Уряд схвалив Концепцію Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2021 – 2025 роки. Проєкт Програми передбачає такі пріоритетні завдання:

·         підвищення рівня компетентностей молоді, у тому числі громадянських;

·         підвищення рівня культури волонтерства серед молоді;

·         активізація залучення молоді до процесів ухвалення рішень;

·         зміцнення соціальної згуртованості молоді.

Пріоритетні завдання реалізовуватимуться шляхом:

·         сприяння створенню умов для розвитку спроможності інститутів громадянського суспільства;

·         забезпечення функціонування молодіжних центрів;

·         реалізації програм для підготовки фахівців, які працюють з молоддю, у тому числі програми «Молодіжний працівник»;

·         здійснення міжнародного молодіжного співробітництва та ін.

Кращі світові практики молодіжної політики та норми «Європейської хартії про участь молоді в громадському житті на місцевому та регіональному рівнях» враховані при розробці законопроєкту № 3718 «Про основні засади молодіжної політики», що перебуває на розгляді у парламенті.

Програма ґрунтується на аналізі стану й проблем розвитку української молоді, результатів виконання попередніх програм, а також враховує програмні вимоги та перспективи, визначені зокрема й Концепцією розвитку громадянської освіти в Україні.

Експерти Мережі UPLAN з Одещини звертали увагу на цю складову забезпечення молодіжної політики на Форумі, присвяченому питанням удосконалення громадянської освіти.

Зокрема йшлося про те, що:

·         формування громадянських навичок слід розпочинати з початкової школи;

·         слід активно сприяти волонтерській діяльності та роз’яснювати зміст і призначення волонтерської діяльності у молодіжному середовищі;

·         у цьому аспекті потребує вивчення досвід інших країн, — щодо залучення до цього громадського сектору, формування свободи думок і дискусій, опанування навичок медіації.

ПРИНЦИПИ ЯКІСНОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ YOUTH POLICY

Одним із пріоритетних напрямків співпраці між урядами держав-членів Ради Європи у молодіжній сфері є заохочення та підтримка розвитку молодіжної політики.

Відповідно до Ради Європи, будь-яка державна молодіжна політика має сприяти наступним принципам:

·         Цілеспрямовано інвестувати в молодих людей послідовним і взаємодоповнюючим чином, за можливості у спосіб, орієнтований на розвиток їх можливостей, а не на проблеми, шляхом розробки, з-поміж іншого, стандартів та інструментів молодіжної політики.

·         Залучати молодих людей до стратегічного формулювання молодіжної політики та висвітлювати їхні погляди щодо операційної ефективності імплементації політики.

·         Створити такі умови для навчання, можливості та набуття досвіду, які б гарантували розвиток молодими людьми своїх знань, навичок та компетенцій, щоб дати їм можливість грати повноцінну роль як на ринку праці, так і в громадянському суспільстві.

·         Створити системи для надійного збору даних, щоб продемонструвати ефективність молодіжної політики та виявити ступінь існування «розривів у політиці» стосовно ефективного надання послуг молодим людям з певних соціальних груп, в певних галузях або за певних умов.

·         Демонструвати готовність скоротити такі «розриви політики» там, де вони явно існують.

РЕГІОНАЛЬНИЙ РІВЕНЬ: ЩО З РОЗВИТКОМ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В ОДЕСІ ТА ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ

13 лютого 2021 року за сприяння партнера Мережі UPLAN — Одеської обласної бібліотеки імені М.С. Грушевського в Одесі відбувся молодіжний форум «Залучення молоді до процесів прийняття рішень. Діалог молоді з владою».

Організатором заходу виступила ГО «Молодіжна платформа розвитку демократії», створена представниками одеської молоді в межах проєкту «Зміцнення молодого громадянського суспільства та культури пам’яті» у співпраці з DBJR, BDKJ, ТУСК «Обнова» та за фінансової підтримки МЗС Німеччини.

До діалогу неочікувано долучилося багато депутатів місцевої та обласної рад, а також виконавчих органів влади —  профільних департаментів Одеської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації.

Міська рада почала опікуватися проблемами та потребами молодих одеситів, створивши міську цільову програму «Молодь Одеси» на 2020 – 2022 роки.

При одеському міському голові діє КУ «Одеський муніципальний молодіжний центр», який поступово запроваджує механізми участі молоді в управлінських процесах. Молодіжна рада при Одеському міському голові ініціює соціальні практики та розвиток молодіжного руху в Одесі.

«Після 2014 року молодь потрохи почала розуміти, що має можливість впливати на процеси в країні… Ми віддаляємось від поганого минулого та йдемо до хорошого майбутнього. Ми ВЖЕ змінюємо країну. І не кажіть, що це утопія, бо я доведу, що це не так», — підкреслив представник молодіжної організації партії ЄС Кирило Димов.

«Пропрацювавши майже 2 роки в стінах «влади», я побачив, що частою проблемою є недостатня комунікація представників влади та людей. Тому поштовх до динамічного розвитку молодіжної політики вкрай необхідний», —  зазначив представник «Молодіжної платформи розвитку демократії» Вадим Кіров.

Про те, що державні структури зрештою звернули увагу на необхідність розвитку молодіжної політики, свідчить розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 січня 2021 року про затвердження Положення про молодіжну раду при Одеській обласній державній адміністрації.

Таким чином створюється Молодіжна рада з метою широкого залучення молоді Одещини до розв’язання питань соціально-економічного, політичного та культурного життя регіону, консолідації молодіжного руху на території Одеської області. Наразі розпочато процес відбору кандидатів до ради.

19 лютого на черговій сесії Одеська обласна рада затвердила дві цільові програми: «Молодь Одещини» та програму національно-патріотичного виховання дітей і молоді.

Побудова успішної, ефективної демократії починається з молодіжної політики. Тому гарними можна вважати зрушення в цій сфері, що нарешті відбуваються в нашому регіоні.

Таким чином, можемо констатувати, що для розробки та ухвалення Національної молодіжної стратегії є всі підстави: охоча молодь, громадські молодіжні організації, поступова реалізація молодіжної політики на регіональному рівні й запропонований законопроєкт на державному.

Ольга Нагорнюк,
заввідділу КУ «Одеська обласна наукова бібліотека
імені М.С. Грушевського,
комунікаційна менеджерка
Мережі UPLAN в Одесі

 

Детальніше ТУТ

субота, 20 лютого 2021 р.

«Мова кожного народу неповторна і – своя»: до Міжнародного дня рідної мови

 

«Мова кожного народу неповторна і – своя» ( О. Забужко)



 

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли мову перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мови, що зникають… Скільки їх було за весь час існування людства? Для нас це таємниця, а так як 21 лютого – День рідної мови, ми пропонуємо публікації про мови, щоб звернути увагу на цю проблематику.





День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Варто нагадати, що згідно з статтею 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.


Конституція України : станом на 1 березня 2019 року  [Текст]  - Харків: Право, 2019. – 76 с.

1293-04  67.52  Р21


Рамкова конвенція про захист національних меншин [Текст] – Київ: Фенікс, 2004. – 16 с.


1369-04  67.52  Є24

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин [Текст] - Київ: Фенікс, 2004. – 24 с.


Ачкіназі І. Кримчацька мова. Історіографія та джерела. До постановки проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/2liUhGg

Кримчацька мова - мова кримчаків - належить до тюркських мов. Кількість її носіїв не перевищує 100 осіб. Мова, як і сам кримчацький народ, знаходиться на межі повного зникнення. У статті  викладені  міркування автора  щодо кримчацької мови, її  історії  і розвитку із посиланнями на відому наукову літературу.


3610-07  67.51  Б79

Больман, Івон. Мовні війни в Європі. Європейська хартія регіональних або меншинних мов [Текст] / Івон Больман; пер. з франц. – Київ: К.І.С., 2007. – 280 с.

Спираючись на широку документацію, автор описує походження Хартії регіональних або меншинних мов. Попри заявлені благородні цілі (охорона і розвиток історичних регіональних або меншинних мов), ставлення до неї в багатьох країнах неоднозначне.


Василенко В. Юридична регламентація статусу офіційної (державної) мови в практиці європейських держав [Текст] / В. Василенко // Право України. – 2016. – №3. – С. 74-83.

Автор статті аналізує регламентацію мовних питань міжнародним правом та законодавством європейських держав. Міжнародне право встановлює загальні стандарти захисту мовних прав осіб, що належать до національних меншин, та захисту мов, які опинилися під загрозою зникнення. Конституції європейських  держав питання визначення статусу мов та порядок їх використання відносять до компетенції вищих законодавчих органів держави.


Вимираючі мови: вчені б’ють на сполох [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://kievpereklad.com.ua/ua/vimirayuchi-movi/

Вчені схвильовані, адже кожні 14 днів вимирає одна з численних мов світу. Очікується, що до кінця цього століття близько половини з 6000 мов світу матимуть статус вимерлих. Вимираючі мови – це мови, які знаходяться на межі остаточного зникнення. Та, незважаючи на те, що за останні десятиліття вимерли сотні мов світу, виконується робота по збереженню тих мов, які перебувають на межі зникнення. З цією метою вчені використовують низку методів. Вони намагаються дослідити зникаючі мови якомога глибше, створюють аудіо-, відеозаписи, письмові пам’ятки. Таким чином, навіть у випадку вимирання мови, знання про неї будуть матеріалізовані.


Дрига, І. М. Україна стала на захист кримськотатарської та інших мов, яким загрожує зникнення. Перша міжнародна конференція «Мови під загрозою: кримськотатарська та інші тюркські мови України» (Київ, 26–27 вересня 2014 р.) / І. М. Дрига, О. А. Сирінська [Електронний ресурс] // Східний світ. – 2015. – № 1. – С. 159-162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/SkhS_2015_1_20.


Конденко М. В. Про заходи зі збереження і підтримки ромської мови [Текст] / М. В. Конденко // Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин: сьогодення і перспективи : матеріали круглого столу, м. Київ, 16 лист. 2010 р. / упоряд. В. Г. Алексєєв. Х. : Факт, 2010. С. 120-121


Надолішній П. Проблеми мови в сучасній Україні: історичний, соціофілософський і політико-управлінський аспекти [Електронний ресурс] / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління. - 2018. - Вип. 2. - С. 11-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2018_2_4.

У статті комплексно, з позицій історичної, соціофілософської, геополітичної і політико-управлінської обумовленості, досліджено проблеми мови й державної мовної політики в сучасній Україні у контексті Висновку Венеційської комісії, ухваленого 8 грудня 2017 р. за результатами розгляду положень, що стосуються мови освіти у Законі України «Про освіту».

Державна мовна політика розглядається як складова етнонаціональної політики держави. Розкрито загрози, які несе некомпетентне втручання органів державної влади в складні процеси етнонаціональної самоідентифікації. Акцентовано увагу на нових позитивних тенденціях у цивілізаційному поступі і їх ролі як передумови раціонального вирішення питань забезпечення міжнаціонального миру і самоутвердження української політичної нації в її етнокультурній багатоманітності. В органічному взаємозв’язку розглянуто вивчення державної мови і мов національних меншин та їх використання.


Нувер Рейчел.  Чому треба  врятувати мови, які вимирають [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/pliIs26

Сьогодні близько половини населення Землі розмовляє однією з десяти найпоширеніших мов. То чи можливо зберегти мовне різноманіття, - запитує автор, - чи людство остаточно стало на шлях, що веде до одномовності? Але хіба це така вже трагедія – зникнення маловідомої мови, якою розмовляли кілька людей десь у віддаленому куточку планети? Дехто вважає, що втрата мов, як і втрата біологічних видів, – невід’ємний факт життя, адже наша планета не стоїть на місці. Але багато хто має протилежну думку. «Ми витрачаємо шалені гроші на збереження видів і біологічного різноманіття. То хіба ж можна дозволити собі так байдуже ставитись до того, що вирізняє нас як людей – не захищати й не зберігати мови?» – каже Марк Турін, антрополог і лінгвіст з Єльського університету.


Фединець Ч. Питання угорської меншини Закарпаття на сучасному етапі угорсько-українських дипломатичних відносин [Електронний ресурс] / Ч. Фединець // Стратегічні пріоритети. – 2018. - № 1. – С. 106-110. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spa_2018_1_17

Проаналізовано теоретичні аспекти взаємовідносин національної меншини та представників етнічної більшості в демократичній державі. Права меншини після 1991 р. є більшою мірою питанням урегулювання  на міжнародному рівні, ніж на внутрішньополітичному. Автор стверджує: спостерігаються дві тенденції, які визначають розвиток стосунків меншин та держави: з одного боку, права нацменшини є об'єктом моніторингу з боку спеціальних європейських структур; з іншого - ЄС створює нові інститути для політичної участі нацменшин.

В України регулювання взаємин за лінією «етнічна більшість - етнічна меншість» в основному базується на принципах західних демократій.