«Мова кожного народу неповторна і – своя»: до Міжнародного дня рідної мови

 

«Мова кожного народу неповторна і – своя» ( О. Забужко)

 

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли мову перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мови, що зникають… Скільки їх було за весь час існування людства? Для нас це таємниця, а так як 21 лютого – День рідної мови, ми пропонуємо публікації про мови, щоб звернути увагу на цю проблематику.

День був встановлений у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.

Історія дня, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила мітингувальників (це були переважно студенти), які висловлювали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської, мови. Після проголошення незалежності Бангладеш у 1971 році, цей день відзначають в країні як день мучеників, вшановуючи пам’ять загиблих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

Варто нагадати, що згідно з статтею 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

Конституція України : станом на 1 березня 2019 року  [Текст]  - Харків: Право, 2019. – 76 с.

1293-04  67.52  Р21

Рамкова конвенція про захист національних меншин [Текст] – Київ: Фенікс, 2004. – 16 с.

1369-04  67.52  Є24

Європейська хартія регіональних мов або мов меншин [Текст] - Київ: Фенікс, 2004. – 24 с.

Ачкіназі І. Кримчацька мова. Історіографія та джерела. До постановки проблеми [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/2liUhGg

Кримчацька мова - мова кримчаків - належить до тюркських мов. Кількість її носіїв не перевищує 100 осіб. Мова, як і сам кримчацький народ, знаходиться на межі повного зникнення. У статті  викладені  міркування автора  щодо кримчацької мови, її  історії  і розвитку із посиланнями на відому наукову літературу.

3610-07  67.51  Б79

Больман, Івон. Мовні війни в Європі. Європейська хартія регіональних або меншинних мов [Текст] / Івон Больман; пер. з франц. – Київ: К.І.С., 2007. – 280 с.

Спираючись на широку документацію, автор описує походження Хартії регіональних або меншинних мов. Попри заявлені благородні цілі (охорона і розвиток історичних регіональних або меншинних мов), ставлення до неї в багатьох країнах неоднозначне.

Василенко В. Юридична регламентація статусу офіційної (державної) мови в практиці європейських держав [Текст] / В. Василенко // Право України. – 2016. – №3. – С. 74-83.

Автор статті аналізує регламентацію мовних питань міжнародним правом та законодавством європейських держав. Міжнародне право встановлює загальні стандарти захисту мовних прав осіб, що належать до національних меншин, та захисту мов, які опинилися під загрозою зникнення. Конституції європейських  держав питання визначення статусу мов та порядок їх використання відносять до компетенції вищих законодавчих органів держави.

Вимираючі мови: вчені б’ють на сполох [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  https://kievpereklad.com.ua/ua/vimirayuchi-movi/

Вчені схвильовані, адже кожні 14 днів вимирає одна з численних мов світу. Очікується, що до кінця цього століття близько половини з 6000 мов світу матимуть статус вимерлих. Вимираючі мови – це мови, які знаходяться на межі остаточного зникнення. Та, незважаючи на те, що за останні десятиліття вимерли сотні мов світу, виконується робота по збереженню тих мов, які перебувають на межі зникнення. З цією метою вчені використовують низку методів. Вони намагаються дослідити зникаючі мови якомога глибше, створюють аудіо-, відеозаписи, письмові пам’ятки. Таким чином, навіть у випадку вимирання мови, знання про неї будуть матеріалізовані.

Дрига, І. М. Україна стала на захист кримськотатарської та інших мов, яким загрожує зникнення. Перша міжнародна конференція «Мови під загрозою: кримськотатарська та інші тюркські мови України» (Київ, 26–27 вересня 2014 р.) / І. М. Дрига, О. А. Сирінська [Електронний ресурс] // Східний світ. – 2015. – № 1. – С. 159-162. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/SkhS_2015_1_20.

Конденко М. В. Про заходи зі збереження і підтримки ромської мови [Текст] / М. В. Конденко // Європейська Хартія регіональних мов або мов меншин: сьогодення і перспективи : матеріали круглого столу, м. Київ, 16 лист. 2010 р. / упоряд. В. Г. Алексєєв. – Х. : Факт, 2010. – С. 120-121

Надолішній П. Проблеми мови в сучасній Україні: історичний, соціофілософський і політико-управлінський аспекти [Електронний ресурс] / П. Надолішній // Актуальні проблеми державного управління. - 2018. - Вип. 2. - С. 11-20. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/apdyo_2018_2_4.

У статті комплексно, з позицій історичної, соціофілософської, геополітичної і політико-управлінської обумовленості, досліджено проблеми мови й державної мовної політики в сучасній Україні у контексті Висновку Венеційської комісії, ухваленого 8 грудня 2017 р. за результатами розгляду положень, що стосуються мови освіти у Законі України «Про освіту».

Державна мовна політика розглядається як складова етнонаціональної політики держави. Розкрито загрози, які несе некомпетентне втручання органів державної влади в складні процеси етнонаціональної самоідентифікації. Акцентовано увагу на нових позитивних тенденціях у цивілізаційному поступі і їх ролі як передумови раціонального вирішення питань забезпечення міжнаціонального миру і самоутвердження української політичної нації в її етнокультурній багатоманітності. В органічному взаємозв’язку розглянуто вивчення державної мови і мов національних меншин та їх використання.

Нувер Рейчел.  Чому треба  врятувати мови, які вимирають [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://cutt.ly/pliIs26

Сьогодні близько половини населення Землі розмовляє однією з десяти найпоширеніших мов. То чи можливо зберегти мовне різноманіття, - запитує автор, - чи людство остаточно стало на шлях, що веде до одномовності? Але хіба це така вже трагедія – зникнення маловідомої мови, якою розмовляли кілька людей десь у віддаленому куточку планети? Дехто вважає, що втрата мов, як і втрата біологічних видів, – невід’ємний факт життя, адже наша планета не стоїть на місці. Але багато хто має протилежну думку. «Ми витрачаємо шалені гроші на збереження видів і біологічного різноманіття. То хіба ж можна дозволити собі так байдуже ставитись до того, що вирізняє нас як людей – не захищати й не зберігати мови?» – каже Марк Турін, антрополог і лінгвіст з Єльського університету.

Фединець Ч. Питання угорської меншини Закарпаття на сучасному етапі угорсько-українських дипломатичних відносин [Електронний ресурс] / Ч. Фединець // Стратегічні пріоритети. – 2018. - № 1. – С. 106-110. – Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spa_2018_1_17

Проаналізовано теоретичні аспекти взаємовідносин національної меншини та представників етнічної більшості в демократичній державі. Права меншини після 1991 р. є більшою мірою питанням урегулювання  на міжнародному рівні, ніж на внутрішньополітичному. Автор стверджує: спостерігаються дві тенденції, які визначають розвиток стосунків меншин та держави: з одного боку, права нацменшини є об'єктом моніторингу з боку спеціальних європейських структур; з іншого - ЄС створює нові інститути для політичної участі нацменшин.

В України регулювання взаємин за лінією «етнічна більшість - етнічна меншість» в основному базується на принципах західних демократій.