30 серпня відзначається Міжнародний день жертв насильницьких зникнень
Міжнародний
день жертв насильницьких зникнень встановлено згідно з резолюцією Генеральної
Асамблеї ООН 65/209 від 21 грудня 2010 року, за активної підтримки міжнародних
правозахисних організацій та Міжнародного Комітету Червоного Хреста https://documents-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/N10/525/10/PDF/N1052510.pdf?OpenElement
Щороку
30 серпня Міжнародний комітет Червоного Хреста нагадує світовій спільноті про
право родичів людей, які зникли безвісти знати про долю близьких – це одне з
головних положень міжнародного гуманітарного права і прав людини. Воно діє
незалежно від того, коли і за яких обставин людина зникла безвісти.
Міжнародний день жертв насильницьких зникнень набув актуальності і для України. З
метою забезпечення гарантій захисту прав та інтересів осіб, зниклих безвісти за
особливих обставин, жертв насильницьких зникнень, членів їх сімей, підвищення
ефективності заходів зі встановлення, розшуку та забезпечення державної
підтримки таких осіб та членів їх сімей, Президент України своїм Указом від
11.11.2020 №495/2020 постановив забезпечувати щорічно 30 серпня проведення
заходів у зв’язку з Міжнародним днем жертв насильницьких зникнень. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/495/2020#Text Одеська обласна державна адміністрація розпорядженням від 01.07.2021 № 691/од-2021 затвердила план на виконання Указу Президента.
Що
таке насильницьке зникнення
Відповідно
до статті 2 Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких
зникнень, https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_l54#Text
до
якої Україна приєдналася 17 червня 2015 року, насильницьким зникненням уважається арешт, затримання, викрадення
чи позбавлення волі в будь-якій іншій формі представниками держави чи особами
або групами осіб, які діють з дозволу, за підтримки чи за згодою держави, при
подальшій відмові визнати факт позбавлення волі або приховування даних про долю
чи місцезнаходження зниклої особи, унаслідок чого цю особу залишено без захисту
закону. Жодні
виключні обставини, якими б вони не були, чи то стан війни або загроза війни,
внутрішня політична нестабільність чи інший надзвичайний стан, не можуть
слугувати виправданням насильницького зникнення.
Покарання – позбавлення волі на строк
до 7 років
Стаття
146-1 Кримінального кодексу України передбачає, що арешт, затримання,
викрадення або позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі, вчинене
представником держави (службова особа, а також особа або група осіб, які діють
з дозволу, за підтримки чи за згодою держави), в тому числі іноземної з
подальшою відмовою визнати факт такого арешту, затримання, викрадення або
позбавлення волі людини в будь-якій іншій формі або приховуванням даних про
долю такої людини чи місце перебування караються позбавленням волі на строк від
трьох до п’яти років
У
свою чергу, видання наказу або розпорядження про вчинення вищезазначених дій, або невжиття керівником, якому стало
відомо про вчинення таких дій його підлеглими заходів для їх припинення та
неповідомлення компетентних органів про злочин караються позбавленням волі на
строк від п’яти до семи років.
З’ясування долі та місця перебування
осіб
Закон
України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#Text
зазначає,
що особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова
окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи
техногенного характеру. Законом передбачено створення Комісії з питань осіб,
зниклих безвісти за особливих обставин, яка є постійно діючим
консультативно-дорадчим органом Кабінету Міністрів України та основним
завданням якої є з’ясування долі та місця перебування осіб, які зникли.
Як діяти у випадках пошуків зниклих
людей
Заява
про розшук особи, зниклої безвісти, подається до відповідного територіального
органу Національної поліції України родичем такої особи, представником
військового формування, органом державної влади, органом місцевого
самоврядування, об’єднанням громадян або будь-якою іншою особою, якій стало
відомо про зникнення, а також Комісією, якщо зазначені особи звернулися до неї
з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи,
зниклої безвісти, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. На підставі інформації, отриманої від
Національної поліції України, Комісія надає висновок про місцеперебування
особи, зниклої безвісти, або особи, зниклої безвісти за особливих обставин,
місце поховання чи місцезнаходження останків такої особи та не пізніше ніж у
триденний строк з дня затвердження висновку направляє його заявнику.
Для
допомоги у пошуку МВС України створений
ресурс, який містить великий обсяг інформації про зниклих людей з усієї країни.
Завдяки системі фільтрації ви можете швидко знайти інформацію про потрібну вам
людину, якщо вона занесена до реєстру зниклих громадян.
https://wanted.mvs.gov.ua/searchbezvesti/
