Законодавство України про безбар'єрність

 

 

Перш ніж проаналізувати законодавство на тему, яка сьогодні розглядається, нагадаємо суть терміна "безбар'єрність".

Безбар'єрність – це філософія суспільства без обмежень, забезпечення рівних прав і можливостей. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. Один з основних принципів безбар'єрного спілкування – «cпочатку має бути людина». Тобто, йдеться про права людини. Отже, за принципом - від загального до окремого, розглянемо вітчизняне та міжнародне законодавство про права людини.

В українському законодавстві систему прав и свобод людини і громадянина закріплює Конституція України. Відповідно до Конституції найвищою соціальною цінністю є людина : її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Правам і свободам людини і громадянина присвячено П розділ, який є одним із найбільших у Конституції і має 48 статей із 161. Система конституційних прав і свобод охоплює всі головні сфери життя і діяльності громадян. Конституція гарантує, що кожна людина має всі передбачені в Основному Законі права й свободи без будь-якого розрізнення. Всі права людини і громадянина рівноцінні і взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою. Неприпустиме нехтування одними правами під приводом реалізації інших прав.

Закріплена Конституцією України система прав и свобод людини і громадянина  максимально відтворила в собі положення міжнародно-правових актів, досягнення світової і національної наукової думки, рівень розвитку суспільства і держави. 

Примітка 1: міжнародні правові акти про права людини

Загальна декларація прав людини, Міжнародні  пакти про права людини:

( Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), Міжнародні конвенції (Конвенція про права осіб з інвалідністю, Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Конвенцію про права дитини та ін. )

Конституційні положення набули конкретизації й доповнення в численному соціально-захисному законодавстві України. Розглянемо основні положення цього законодавства.

З метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина прийнято Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text

Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації, його дія поширюється на всіх осіб, які перебувають на території України та на всі сфери суспільних відносин:

Цілий комплекс Законів регулює права соціально незахищених громадяни:  особ з інвалідністю, учасників бойових дій, дітей-сиріт, людей, котрі мають дохід менше прожиткового мінімуму тощо.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text

 

Примітка 2 Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. (ст. 2 Закону).

Цей Закон гарантує осібам з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають їм можливість ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами Закон передбачає, зокрема, створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю до соціальної інфраструктури (Розліл V).

Аналізуючи чинне законодавство, можно виділити такі види соціального обслуговування осіб з інвалідністю:

• Право на позачергове обслуговування (ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»), лише осіби з інвалідністю 1. 2 груп.

• Матеріальне забезпечення : право на пенсію та інші доплати (Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15

«Про пенсійне забезпечення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12

«Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#Text

«Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text

• Медичне забезпечення : для різних категорій право на безплатне або з оплатою 50 відсотків  вартості придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, надання безоплатно або на пільгових умовах, допоміжних засобів реабілітації (ст. 38 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

• Безплатне санаторно-курортне лікування  та оздоровлення за наявності медичних показань  (ст. 38 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

• Соціальні послуги: право на надання безоплатно або за плату, або із диференційованої плати соціальних послуг (Закон «Про соціальні послуги»  https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19

• Працевлаштування, освіта та професійна підготовка особ з інвалідністю (розділ 1У Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).

Однак не дивлячись що законодавством передбачено доволі широкий спектр видів соціального забезпечення осіб з інвалідністю, ця сфера потребує подальшого розвитку, вдосконалення та модернизації.

Прикладом сучасного підходу до формування законодавства у сфері прав людини є Національна стратегія із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року : затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 квітня 2021 №366

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80#Text

 

Стратегія орієнтується на провідні документи щодо створення безбар’єрного простору, зокрема Конвенцію про права осіб з інвалідністю, ратифіковану Законом України від 16 грудня 2009 р. № 1767-VI, Європейську соціальну хартію (переглянуту), ратифіковану Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V, Конвенцію Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Положення Стратегії враховують весь ряд напрацьованих раніше стратегічних документів в Україні, зокрема щодо створення безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю, розвитку молоді, захисту прав людини, подолання нерівності (у тому числі гендерної).

Метою Стратегії є створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової, соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх сфер державної політики.

З реалізації Стратегії Кабінетом Міністрів затверджен План заходів на 2023-2024 роки

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372-2023-%D1%80#Text