Перш ніж проаналізувати
законодавство на тему, яка сьогодні розглядається, нагадаємо суть терміна
"безбар'єрність".
Безбар'єрність – це філософія суспільства без обмежень, забезпечення рівних прав і можливостей. Це про внутрішню готовність створювати середовище, у якому буде комфортно всім. Один з основних принципів безбар'єрного спілкування – «cпочатку має бути людина». Тобто, йдеться про права людини. Отже, за принципом - від загального до окремого, розглянемо вітчизняне та міжнародне законодавство про права людини.
В українському
законодавстві систему прав и свобод людини і громадянина закріплює Конституція
України. Відповідно до Конституції найвищою соціальною цінністю є людина : її
життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. Правам і
свободам людини і громадянина присвячено П розділ, який є одним із найбільших у
Конституції і має 48 статей із 161. Система конституційних прав і свобод
охоплює всі головні сфери життя і діяльності громадян. Конституція гарантує, що
кожна людина має всі передбачені в Основному Законі права й свободи без
будь-якого розрізнення. Всі права людини і громадянина рівноцінні і
взаємопов'язані і тому однаковою мірою повинні захищатися державою.
Неприпустиме нехтування одними правами під приводом реалізації інших прав.
Закріплена Конституцією України система прав и свобод людини і громадянина максимально відтворила в собі положення міжнародно-правових актів, досягнення світової і національної наукової думки, рівень розвитку суспільства і держави.
Примітка 1: міжнародні правові акти про права людини
Загальна декларація прав людини, Міжнародні пакти про права людини:
( Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права), Міжнародні конвенції (Конвенція про права осіб з інвалідністю, Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенцію проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, Конвенцію про права дитини та ін. )
Конституційні положення
набули конкретизації й доповнення в численному соціально-захисному
законодавстві України. Розглянемо основні положення цього законодавства.
З метою забезпечення
рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина прийнято
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5207-17#Text
Закон визначає
організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації, його дія
поширюється на всіх осіб, які перебувають на території України та на всі сфери
суспільних відносин:
Цілий комплекс Законів
регулює права соціально незахищених громадяни:
особ з інвалідністю, учасників бойових дій, дітей-сиріт, людей, котрі
мають дохід менше прожиткового мінімуму тощо.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/875-12#Text
Примітка 2 Особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. (ст. 2 Закону).
Цей Закон гарантує осібам з інвалідністю рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають їм можливість ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами Закон передбачає, зокрема, створення умов для безперешкодного доступу осіб з інвалідністю до соціальної інфраструктури (Розліл V).
Аналізуючи чинне законодавство, можно виділити такі види соціального обслуговування осіб з інвалідністю:
- Право на позачергове обслуговування (ст. 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»), лише осіби з інвалідністю 1. 2 груп.
- Матеріальне забезпечення : право на пенсію та інші доплати (Закон «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1058-15
«Про пенсійне
забезпечення» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1788-12
«Про державну соціальну
допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю»
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2109-14#Text
«Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1727-15#Text
- Медичне забезпечення : для різних категорій право на безплатне або з оплатою 50 відсотків вартості придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування, надання безоплатно або на пільгових умовах, допоміжних засобів реабілітації (ст. 38 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
- Безплатне санаторно-курортне лікування та оздоровлення за наявності медичних показань (ст. 38 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
- Соціальні послуги: право на надання безоплатно або за плату, або із диференційованої плати соціальних послуг (Закон «Про соціальні послуги» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2671-19
- Працевлаштування, освіта та професійна підготовка особ з інвалідністю (розділ 1У Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»).
Однак не дивлячись що
законодавством передбачено доволі широкий спектр видів соціального забезпечення
осіб з інвалідністю, ця сфера потребує подальшого розвитку, вдосконалення та
модернизації.
Прикладом сучасного
підходу до формування законодавства у сфері прав людини є Національна стратегія
із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року :
затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів від 14 квітня 2021 №366
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/366-2021-%D1%80#Text
Стратегія орієнтується на
провідні документи щодо створення безбар’єрного простору, зокрема Конвенцію про
права осіб з інвалідністю, ратифіковану Законом України від 16 грудня 2009 р. №
1767-VI, Європейську соціальну хартію (переглянуту), ратифіковану Законом
України від 14 вересня 2006 р. № 137-V, Конвенцію Організації Об’єднаних Націй
про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.
Положення Стратегії
враховують весь ряд напрацьованих раніше стратегічних документів в Україні,
зокрема щодо створення безбар’єрного середовища для осіб з інвалідністю,
розвитку молоді, захисту прав людини, подолання нерівності (у тому числі
гендерної).
Метою Стратегії є
створення безперешкодного середовища для всіх груп населення, забезпечення
рівних можливостей кожній людині реалізовувати свої права, отримувати послуги
на рівні з іншими шляхом інтегрування фізичної, інформаційної, цифрової,
соціальної та громадянської, економічної та освітньої безбар’єрності до всіх
сфер державної політики.
З реалізації Стратегії
Кабінетом Міністрів затверджен План заходів на 2023-2024 роки
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/372-2023-%D1%80#Text
